Дебет-Кредит № 36 :: Дав нафту

1. акцизний збір
2. Бухгалтерський облік
3. Вартість і собівартість
4. Облік у підприємства-давальника
5. Облік у підприємства-переробника (наводиться тільки в частині розрахунків)
6. важліво

Дебет-Кредит № 36 (6.9.2004)
Суть справи :: Бухгалтерський облік

Увага! архівна публікація

Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка в даний час, цілком можливо, втратила актуальність і може не відповідати чинним нормам бухгалтерського і податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua
або виберіть потрібний вам розділ ДК-порталу у верхньому рядку навігації.

Нафтопереробка на давальницьких умовах

Шановна Римма Євгенівна!

Цікавить питання бухгалтерського обліку нафтопереробки: купують сировину, віддають на переробку за певну плату (готівковий розрахунок), вихідні продукти переробки надалі продаються. Втрати при переробці списуються. Цікавить ваш варіант відображення цього процесу на рахунках бухобліку. Чи слід плату за переробку включати в собівартість продукції, адже розмір плати надається вже в кінці місяця, а продукція реалізується протягом місяця? Чи можливо просто списати ці витрати на рахунок 92?

Очевидно, мова йде про формування собівартості продуктів переробки нафти в умовах, коли цю переробку здійснює стороння організація. Підприємство закуповує сиру нафту, передає її для переробки іншому підприємству (нафтопереробному), а потім торгує готовими нафтопродуктами. Тобто спочатку ми маємо справу з толлінгову операціями, частіше званими операціями з давальницькою сировиною. Тут варто уточнити: толінгом операції з давальницькою сировиною називаються в тому випадку, коли вони розглядаються з точки зору замовника. Якщо ж мова йде про операції з давальницькою сировиною на нафтопереробних підприємствах з точки зору переробника, то це називається процессингом 1. Отже, розглядаємо облік толінгу. Процесинг ж розглянемо лише остільки, оскільки це буде стосуватися нашого питання в тих чи інших деталях.

1 Термін "процесинг" вживається тільки стосовно нафтопереробці.

Толінгом називається спосіб організації переробки сировини і матеріалів в готову продукцію і спосіб розрахунків за цю переробку, за умовами яких сировина і матеріали замовника передаються іншому підприємству - переробнику - без компенсації їх вартості, у якого ці запаси враховуються на позабалансовому рахунку до передачі давальнику виготовленої з них продукції 2.

2 Облік на позабалансовому рахунку пояснюється тим, що сировина і матеріали, передані в переробку, не переходять у власність переробника, залишаючись власністю замовника (давальника).

Важливо розуміти, що дії переробника є, по суті, наданням послуг (виконанням робіт) з виготовлення (переробки), і не є виробництвом продукції в строгому розумінні цього терміна. Таким чином, суб'єкта, що виробляє яку б то не було продукцію з давальницької сировини, не можна назвати виробником в повному розумінні цього слова, оскільки він - тільки виробник такої продукції на замовлення власника сировини і матеріалів, з яких вона проводиться 3. Послуги з переробки давальницької нафти на нафтопереробних підприємствах називаються, як уже зазначалося, процессингом 4.

3 Приблизно так само, як друкарню, що друкує книги, не можна вважати видавцем.

4 Аналогічний термін існує в банківській практиці, але це вже інший "процесинг".

акцизний збір

Оскільки питання було поставлене про переробку нафти в нафтопродукти, то це означає, що переробне підприємство є платником акцизного збору. І це прямо зачіпає замовника. Згідно ст. 2 Декрету КМУ №18-92, виробники підакцизних товарів, у тому числі і з давальницької сировини, є платниками акцизного збору за ставками, встановленими в твердих сумах. Слід уточнити: платником акцизного збору в будь-якому випадку є покупець підакцизних товарів, але на виробника (виготовлювача на замовлення) покладається обов'язок своєчасно перераховувати акцизний збір до бюджету. Виробник визначено Декретом як платник лише остільки, оскільки саме він цей податок нараховує, збирає, передає в бюджет, а також звітує перед податковими органами по всій формі. У листі ДПАУ від 04.10.2000 р №855 / 3 / 21-0111 5 міститься навіть пояснення такого рішення: "Така норма прийнята з метою зосередження платників акцизного збору виключно на виробниках підакцизних товарів, відмови від пошуків замовників, за дорученням яких виготовляються підакцизні товари з давальницької сировини, і таким чином спрощення адміністрування цього податку. Так, в даний час в Україні зареєстровано 12 виробників нафтопродуктів, тоді як замовників, наприклад, тільки по ГПУ "Шебелинкагазвидобування" (Харківська про л.) - 95 ". Ось так, мовляв, вас, торговців нафтопродуктами, шибко багато розвелося, куди легше обійти з перевіркою нефтеперегонщіков, яких у всій Україні всього дванадцять. Втім, рішення це не можна не визнати мудрим.

5 Див. "Документи для роботи", №44 / 2000.

Отже, виробник нафтопродуктів, у разі переробки їм давальницької сировини в дійсності надає послуги з виготовлення певної продукції. Акцизом оподатковуються саме певні види продукції 6 та не обкладається жоден з видів послуг. У той же час на суб'єкта, який на замовлення інших суб'єктів виготовляє підакцизну продукцію, покладається обов'язок нараховувати та сплачувати до бюджету акцизний збір. При цьому замовник відшкодовує виробнику суму акцизу одночасно з оплатою вартості послуг з виготовлення. Останній в подальшому компенсує собі цю суму при продажу даного товару своїм покупцям. Ось чому покупці підакцизних товарів вважаються реальними платниками акцизів, а сам акцизний збір - непрямим податком.

6 Закону підакцизну продукцію абсолютно правильно визначається як товар, тому що справжнім платником акцизу є покупець.

Сума акцизного збору на такі товари, як нафтопродукти, обчислюється виходячи з натурального, а не вартісного обсягу випущеної продукції. Тому при нарахуванні акцизів на таку продукцію, якого б походження вона не була - чи вона виготовлена ​​з власної сировини або давальницької - проблем у виробника не виникає. Єдина відмінність в тому, що оборотом з реалізації у переробника є не повна вартість готової продукції, а тільки вартість переробки давальницької сировини, включаючи акцизний збір. Відповідно, і рахунок-фактуру переробник виписує замовнику тільки на вартість переробки і акцизу. При цьому акциз перераховується на спецрахунок переробника з подальшим перерахуванням його до бюджету, тому рахунок виставляється на акциз окремо і на інші реквізити, ніж рахунок за послуги з переробки. При цьому враховується і у замовника, і у переробника окремо. У прикладі, який наведемо нижче, ми їх розділяти не станемо, заради спрощення прикладу.

Згідно з Листом ДПАУ від 10.09.2001 р №12142 / 7 / 16-1201 7, платіж по акцизу не входить до бази оподаткування ПДВ при його нарахуванні за послуги з переробки давальницької нафти. Але тільки за умови, що сума акцизного збору в розрахункових та інших супровідних документах виділена окремим рядком.

7 Див. "Документи для роботи", №46 / 2001.

Бухгалтерський облік

Перш ніж навести приклад обліку операцій з передачі давальницької нафти в переробку і продаж нафтопродуктів, зауважимо, що говорити про якомусь одному з них видів майже не має практичного сенсу, так як переробка нафти - це процес, в результаті якого виходить відразу кілька видів продукту . Так, при первинній переробці нафти шляхом чергування випаровування рідини і конденсації пари (перегонки) відбувається поділ складної рідини на окремі фракції. В результаті первинної переробки отримують: бензин, нафта, гас, газойль та інші продукти; а також попутну продукцію первинної перегонки: мазут, гудрон, сировина для виробництва бітумів. Після вторинної переробки (крекінгу, риформінгу, гідрокрекінгу, гідроочищення, вісбрекінгу, ізомеризації) отримані в результаті первинної переробки нафтові фракції перетворюються в: бензол, толуол, ксилоли та етілобензол. Підвищення октанового числа бензинів також відбувається в процесі вже вторинної переробки. Причому і при вторинній переробці виділяється своя попутна продукція, номенклатура якої досить обширна.

Таким чином, стає ясно, що замовник, передаючи сировину переробнику, не може розраховувати на те, що з даної партії сировини буде проведений тільки один вид продукції (бензин, наприклад). На виході вийдуть і інші нафтопродукти. Тому договір толінгу може передбачати такі умови:

- або замовник в результаті угоди отримує від переробника все, що було вироблено з раніше переданого їм кількості сирої нафти, і розраховується за роботу грошима,

- або він отримує тільки певні види (або один вид) продуктів переробки, а решту продуктів залишаються у переробника і зараховуються йому в сплату за виконану роботу за узгодженою із замовником вартості.

В останньому випадку, якщо вартість решти у переробника нафтопродуктів не покриває вартості робіт за договором, замовник повинен заповнити відсутню суму грошима. Є відомості, що на практиці ніхто не виділяє в договорах вартість тих продуктів, які залишаються в розпорядженні переробника. Залишається лише шкодувати про те, що ніхто досі не спробував усунути цей непорядок в розрахунках.

Однак же, оскільки нафтопереробне підприємство виробляє свою продукцію постійно і безперервно (так само як постійно і безперервно отримує нафту з різних джерел), то не можна не допустити, що замовити йому якийсь один з видів нафтопродуктів цілком можливо. Інша справа, що в такому випадку угода не може вважатися суто толінговою, адже бензин 8, отриманий замовником в результаті, був проведений не тільки з сировини цього замовника, але частково і з власної сировини виробника. У результаті операція лише частково може вважатися толінговою, в інший же своїй частині вона вважатиметься звичайною операцією купівлі-продажу, а за характером розрахунків - бартерної, т. К., З одного боку, замовнику передається продукт, вироблений не з давальницької сировини, а з іншого боку - виробник залишає у себе всі інші продукти його переробки. В цьому випадку залишається тільки порадіти, що з деяких пір в податкових законах скасовано норму, згідно з якою в разі бартеру податковий кредит, як і валові витрати, зараховувався по балансуючої операції, а не за першою подією, як для всіх інших випадків. Важко уявити, як доблесні налогосборщікі справлялися в подібних випадках зі своїм завданням до 01.01.2004 р Спробуй-но, виділи з єдиної, нерозривної угоди суми, що відносяться до юридично різних операцій і підлягають різним режимам оподаткування. Втім, навіть якщо хтось і зможе виділити ці операції, то буде нелегко довести, що та чи інша частина отриманих нафтопродуктів була проведена не з давальницької нафти, а з власної сировини переробника. Справа в тому, що переробники, як правило, враховують давальницьку нафту окремо від власної, на окремому вузлі обліку за показниками окремого лічильника. Таким чином, вони можуть координувати свої поставки готової продукції між різними давальниками з урахуванням "асортиментних побажань" останніх.

8 Припустимо, що бензин був тим єдиним видом продукту, який замовлений по даній угоді.

Витрати переробника на процесинг формуються виходячи із загальної суми експлуатаційних витрат по нафтопереробному підприємству в цілому (з розрахунку на 1 тонну давальницької нафти), незалежно від асортименту продукції, яку в підсумку отримує замовник. При цьому така стаття витрат, як "мазут на технологічні цілі" у вартості процесингу не враховується, т. К. Цей мазут є попутним продуктом давальницької нафти - сировини, яке переробник не купував. У той же час і замовник (давальник) не може відобразити у себе цей спалений мазут, т. К. У нього в обліку вже показані витрати на придбання тієї самої нафти, з якої цей мазут виділився. В іншому випадку це буде розцінено як необґрунтоване завищення витрат.

Не можна також враховувати як окремих витрат безповоротні відходи (технологічні втрати) в межах норм, причому ні в обліку переробника, ні в обліку давальника. Якщо ж переробнику сталося понести наднормативні втрати, то це, як то кажуть, його печаль, його збитки. Замовник же в будь-якому випадку повинен отримати готових продуктів стільки, скільки замовляв за договором; якщо тільки не буде доведено, що ці втрати - наслідок отримання від нього неякісної сировини. Це той винятковий випадок, коли наднормативні втрати може констатувати в обліку замовник, а не переробник. В іншому випадку наднормативні втрати у замовника можуть виникнути на етапі зберігання і транспортування, але тільки якщо договір на переробку передбачає зберігання і відвантаження силами і засобами замовника або транспортування по трубопроводу, що типово. Однак ж у другому випадку це буде називатися "втрати при транспортуванні", а аж ніяк не "технологічні втрати".

Що стосується зворотних відходів, то всі вони зазвичай залишаються у переробника, оскільки в більшості випадків являють собою ловушечний продукт - технологічну суміш, уловлюваних спеціальними установками і використовувану потім в подальшому виробництві. Зменшення або збільшення витрат (оцінені, як правило, за вартістю вихідної сировини) при калькулюванні собівартості продукції нафтопереробки віднімаються. Собівартість процесингу (послуг з переробки давальницької нафти) також формується з урахуванням вирахування зворотних відходів, оскільки ці продукти, виділені з яка не належить нафтопереробників нафти, проте залишаються у нього, до того ж зазвичай навіть без будь-якої компенсації за них власнику сировини.

У зв'язку з вищевикладеним, а також у зв'язку з тим, що читач у своєму запитанні згадує про "втрати при переробці", які "списуються" (треба розуміти, замовником), автор рекомендує читачеві поцікавитися в бухгалтерії переробника, про які втрати йдеться. Іншими словами, що в такому разі замовнику доводиться списувати, крім первісної вартості нафти і вартості оплачуваних переробнику послуг, включаючи акциз? Вкрай необхідно розібратися в цьому питанні. Можливо, виявиться, що переробник пред'являє до оплати необгрунтовано завищені або, в кращому випадку, неправильно оформлені рахунки. Хоча є відомості, що на практиці з'ясування таких відносин з переробником досить важко. Тому, перш ніж зважитися на це, бухгалтеру замовника незайве звернутися до свого керівника, підпис якого стоїть в договорі, з питанням, про які "планових втрати" йдеться в цьому документі. Підписуючи такий договір, де позначено певний відсоток планових втрат сировини, керівник повинен знати, чому ці втрати несе замовник, а не переробник.

Вартість і собівартість

Тепер про другу частину питання.

У собівартість отриманих готових нафтопродуктів включати вартість послуг з їх виготовлення, звичайно ж, необхідно. Рахунок 92 для цього ніяк не придатний: у нього інше призначення. Розбіжність в тому, що нафтопродукти надходять від переробника і реалізуються покупцям протягом усього місяця, а розмір оплати за переробку стає відомий тільки в кінці місяця (очевидно, з пред'явленого переробником рахунку), не повинно стати перешкодою для правильного формування собівартості цих нафтопродуктів. Ціна товару, безумовно, залежить від його собівартості, але все ж не настільки, наскільки вона залежна від стану ринку. Особливо чутливі до ринкових коливань ціни на нафтопродукти. Тому торговцям нафтопродуктами при визначенні продажних цін на свій товар немає ніякої необхідності чекати рахунків від нафтопереробників. Навіть якби продавцеві ще на початку місяця було відомо, яку величезну суму до оплати пред'явить переробник, він не зміг би свої ціни підвищити, як навряд чи захотів би їх знизити, якби для нього ця переробка приголомшливо дешевої.

Треба Сказати, будь-яке підприємство, будь воно виробниче або торгове, реалізує свою продукцію (товари) в течение місяця за сформованому ринковому ценам (або одного разу встановленим, если смороду Регульовані), и в міру продаж бухгалтерія відображає ЦІ обороти (кредит Рахунку 70) в обліку. І лишь в кінці місяця формується собівартість реалізованої продукції (товарів) віходячі з Фактично сформованому витрат, Які так само поступово накопічуваліся в обліку. А деякі и не накопічуваліся. Взяти хоча б такий відомий і загальнозрозумілою елемент витрат, як заробітна плата і витрати на соціальне страхування. Адже ці витрати стають відомі не раніше, ніж зарплата буде нарахована, тобто лише на початку місяця, наступного за звітним. Тому отримання рахунків до оплати за переробку нафти в кінці звітного місяця - це зовсім не пізній термін для формування собівартості проданих протягом місяця нафтопродуктів.

Нагадаємо, що при формуванні собівартості реалізованих товарів дуже бажано дотримуватися принцип відповідності понесених витрат отриманим (нарахованим) доходам. У випадку з нафтопродуктами дотриматися цього принципу хоч і нелегко, але все ж можливо. Слід підрахувати кількість реалізованих протягом місяця нафтопродуктів (наприклад в тоннах) і списати на собівартість витрати на переробку аналогічної кількості. Така ж кількість має бути списано сирої нафти по її закупівельної (первісної) вартості. Зрозуміло, це не завжди буде збігатися з кількістю переробленої за місяць нафти, яка вказана в черговому рахунку від переробника. Все пояснюється просто: на вашій АЗС залишилися запаси, не могли не залишитися. При цьому, якщо бути до кінця коректним, слід було б в такому розрахунку витрат передбачити поправочний коефіцієнт, застосування якого дозволяло б враховувати якість (марку) нафтопродуктів, адже вартість їх виробництва різна, а значить, і собівартість більш дешевого виду НП повинна бути нижче тих, за послуги з виробництва яких доводиться платити дорожче. Такий коефіцієнт розраховується самостійно і затверджується у відповідному пункті наказу про облікову політику.

Те, що одна з найперших заповідей бухгалтерії - принцип відповідності - не дотримується більшістю підприємств, має свої причини. У нашій країні бухгалтерський облік не в пошані з тих пір, як його відмовилися контролювати в податкових цілях. Були б правильно нараховані валові витрати і валові доходи - ось мета і сенс сьогоднішньої "бухгалтерії". Податковий інспектор - ось єдиний "зовнішній користувач", заради якого ведеться облік. І ніякі "інвестори і кредитори" нам не указ. Тому автор не здивується, якщо все вищевикладене про необхідність дотримуватися принципу відповідності комусь здасться зайвим теоретизування. Разом з тим автор, зовсім ні на чому не наполягаючи, все ж рекомендує бухгалтеру підприємства-замовника уважно ознайомитися з цими рекомендаціями, зіставивши їх з управлінськими завданнями, які виконує бухгалтерський облік на підприємстві, щоб потім прийняти зважене рішення.

Взагалі для успішної бухгалтерської роботи вкрай важливо вміти розділяти між собою такі облікові категорії, як грошові потоки і визнання доходів / витрат. Якщо нам пред'явлений рахунок до оплати, то це всього лише говорить про те, що ми повинні його оплатити. А зазначена в рахунку сума повинна відбитися в обліку як витрати в повній відповідності з аналогічним обсягом реалізації. Іншими словами, якщо протягом місяця продано 10 тонн такого-то бензину, а сплачено за переробку 15 тонн цього продукту на виході, то в собівартість реалізованого за поточний місяць бензину повинні бути списані тільки витрати на виробництво 10 тонн. Решта п'ять будуть списані в міру реалізації. З огляду на велику номенклатуру нафтопродуктів, якими одночасно торгує будь-який суб'єкт такої діяльності, організувати такий облік не дуже-то просто, хоча і цілком можливо. Слід зіставити кількості за видами нафтопродуктів і суми оплати за виготовлення таких кількостей в залишках товарних запасів на початок місяця, в оборотах реалізації за місяць і в залишках на кінець місяця. Формула розрахунку витрат з переробки на залишок нафтопродуктів буде подібна до тієї, по якій в торгівлі щомісяця розраховується ТЗР на залишок товарів. Решта, як кажуть, справа техніки.

приклад

Нижче наводиться загальна схема обліку операцій з нафтопродуктами, але щоб уникнути громіздкості представимо ідеальний випадок - коли вся виготовлена ​​за місяць продукція в цьому ж місяці і продається, без залишку на початок і кінець місяця.

Наша мета - показати послідовність бухгалтерських проводок. Крім того, ми допускаємо, що в нашому випадку застосовувалися виключно грошові розрахунки і ніяка частина продукції не залишалася у переробника в якості компенсації.

Незважаючи на те, що питання було поставлене суто про облік на підприємствах, які торгують вже виробленими нафтопродуктами, ми все ж для повноти картини наведемо тут схему обліку давальницької сировини та розрахунків за переробку на нафтопереробних підприємствах.

В останній схемі (облік у переробника) ми навмисно опускаємо проводки по формуванню фінансового результату: вони традиційні. Та й не може фінансовий результат за місяць роботи нафтопереробного підприємства формуватися на рівні однієї угоди. Обмежимося лише нагадуванням, що нафтопереробні підприємства ведуть облік доходів від реалізації продукції з власної сировини на рахунку 701, а послуг з переробки давальницької нафти (процесингу) - на рахунку 703. Далі з цих рахунків на рахунок фінансових результатів (791) переносяться доходи за вирахуванням ПДВ і акцизу.

На закінчення хотілося б звернути увагу на питання, по якому ще недавно сперечалися і, що найдивніше, навіть у ДПАУ довго не складалося єдиної думки 9. Це питання про базу оподаткування ПДВ - на вартість послуг з урахуванням акцизного збору цього податку нараховувати або тільки на вартість послуг? Цікаво, що для замовника цей спір безглуздий спочатку. Адже якщо продавець нафтопродуктів не заплатить ПДВ на цей акциз переробнику, то неодмінно заплатить його державі. Перевіримо це на цифрах нашого прикладу.

9 Див. "Вісник податкової служби" №17 / 2001 та "Вісник податкової служби" № 34-35 / 2001.

Якщо ПДВ переробник нараховує на всю суму компенсації:

Вартість послуг - 4800 грн.

Акцизний збір - 1450 грн.

ПДВ, що стягується переробником, - (4800 + 1450) х 20% = 1250. Ця ж сума буде податковим кредитом продавця.

Отже, ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету:

(4000 + 3000) - (1250 + 140) = 5610.

Якщо ПДВ переробник нараховує лише на вартість процесингу:

Вартість послуг - 4800 грн.

Акцизний збір - 1450 грн.

ПДВ, що стягується переробником, - 4800 х 20% = 960. Ця ж сума буде податковим кредитом продавця.

Отже, ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету:

(4000 + 3000) - (960 + 140) = 5900.

Виходить, якщо продавець нафтопродуктів не бажає платити суму ПДВ, яка припадає на акцизний збір (290 грн), через нафтопереробника, то йому все одно доведеться її заплатити в бюджет безпосередньо. Різниця між виникають в тому і в іншому випадку податковим кредитом - 1250 - 960 = 290, така ж, як і різниця між податковими зобов'язаннями - 5900 - 5610 = 290. Воно й зрозуміло: де менше податковий кредит, там більше податкові зобов'язання, і навпаки. Майже за законом Ломоносова.

Інша справа, що іншого переробнику буває небайдуже, які податкові зобов'язання у нього виникають - на 1250 або все ж на 960 грн. Але так думають тільки ті юридичні платники ПДВ, хто забуває, що це не їх власні гроші, а гроші покупців. Насправді ж переробнику теж нарікати ні на що. Адже ці 1250 або 960 грн він отримує від замовника для того, щоб передати їх в бюджет. І тут абсолютно не важливо, наскільки великий або як малий у переробника податковий кредит, перекриває він нараховані податкові зобов'язання чи ні. Ці 1250 грн, разом з "зайвими" 290 грн замовник йому дав тільки "потримати в руках".

Ніхто не вимагає від переробника, щоб він платив до бюджету в якості ПДВ свої власні гроші, але він зобов'язаний платити в бюджет то, що збирає зі своїх покупців / замовників. Частково він здійснює платежі по ПДВ через своїх постачальників, решту суми (АЛЕ - НК) - перераховує в бюджет безпосередньо. Втім, як всі юридичні платники цього податку.

Ось вже кому дійсно має бути небайдуже, так це кінцевому споживачеві. Адже ПДВ, нарахований на невиправдано завищену базу, в кінцевому підсумку позначиться на ціні товару, по якій його набуває кінцевий споживач. Отже, і тут буде доречно пригадати той же закон Ломоносова, тільки іншу його частину.

Стало бути, своїм листом від 10.09.2001 р №12142 / 7 / 16-1201 ДПАУ цілком справедливо подбала про реальних платників ПДВ - кінцевих споживачах нафтопродуктів, а не про збирачів цього податку - юридичних платників, як це багатьом здається. Тому стежити за тим, щоб в розрахункових документах акцизний збір був виділений окремим рядком, все ж необхідно.

Таблиця 1.1

Облік у підприємства-давальника

1. Сировина передано іншому підприємству для переробки 206 201 15800,00 2. Транспортні витрати на доставку сирої нафти від постачальника (і до переробника) 23. 377 700,00 3. Податковий кредит 641 377 140,00 4. Відвантажено протягом місяця готові нафтопродукти покупцям 361 701 24000,00 5. Податкові зобов'язання з ПДВ 701 641 4000,00 6. Продано в протягом місяця за готівку 301 701 18000,00 7. Податкові зобов'язання з ПДВ 701 641 3000,00 8. Витрати на збут, нараховані а період: амортизація обладнання, МБП, послуги сторонніх організацій *, заробітна плата основних робітників, соціальні збори, пов'язані з цією зарплатою, і ін. витрати 93 13,22, 37,65, 66 та ін. 4300,00 9. Адміністративні витрати , нараховані за період: амортизація обладнання, МБП, послуги сторонніх організацій, заробітна плата основних робітників, соціальні збори, пов'язані з цією зарплатою, і ін. витрати 92 13,22, 37,65, 66 та ін. 2500,00 10. Підписано акт про виконання або отриманий від переробника рахунок до оплати за переробку (4800,00) плюс акцизний збір (1450) ** 23 631 6250,00 11. Начі льон податковий кредит (6250 х 20% = 1250) 641 631 1250,00 12. Вартість переданої сировини зараховується до складу витрат на виробництво 23 206 15800,00 13. Нараховано дохід за місяць 701 791 35000,00 14. Витрати на закупівлю сировини і переробку списані на собівартість нафтопродуктів 901 23 22750,00 15. собівартість реалізованих нафтопродуктів списана на зменшення доходів 791 901 22750,00 16. Адміністративні витрати списані на зменшення доходів 791 92 2500,00 17. витрати на збут списані на зменшення доходів 791 93 4300 00 18. Сплачено переробнику за виконані роботи по переробці сировини *** 631 311 7 500,00 * Тут і далі уявимо, що послуги сторонніх організацій виявлялися неплатниками ПДВ.

** Сума акцизного збору умовна.

*** Якщо оплата здійснюється готівкою, то проводити її слід через підзвітних осіб за відомою схемою:
1) Д-т 372 К-т 301; 2) Д-т 631 К-т 372.

Таблиця 1.2

1. Сировина передано іншому підприємству для переробки 206 201 15800,00 2. Транспортні витрати на доставку сирої нафти від постачальника (і до переробника) 23. 377 700,00 3. Податковий кредит 641 377 140,00 4. Відвантажено протягом місяця готові нафтопродукти покупцям 361 701 24000,00 5. Податкові зобов'язання з ПДВ 701 641 4000,00 6. Продано протягом місяці за готівку 301 701 18000,00 7. Податкові зобов'язання з ПДВ 701 641 3000,00 8. Витрати на збут, нараховані за еріод: амортизація обладнання, МБП, послуги сторонніх організацій *, заробітна плата основних робітників, соціальні збори, пов'язані з цією зарплатою, і ін. витрати 93 13,22, 37,65, 66 та ін. 4300,00 9. Адміністративні витрати, нараховані за період: амортизація обладнання, МБП, послуги сторонніх організацій, заробітна плата основних робітників, соціальні збори, пов'язані з цією зарплатою, і ін. витрати 92 13,22, 37,65, 66 та ін. 2500,00 10. Підписано акт про виконання або отриманий від переробника рахунок до оплати за переробку (4800,00) плюс акцизний збір (1450) ** 23 631 6250,00 11. нараховано н податковий кредит (4800 х 20% = 960) 641 631 960,00 12. Вартість переданої сировини зараховується до складу витрат на виробництво 23 206 15800,00 13. Нараховано дохід за місяць 701 791 35000,00 14. Витрати на закупівлю сировини і переробку списані на собівартість нафтопродуктів 901 23 22750,00 15. собівартість реалізованих нафтопродуктів списана на зменшення доходів 791 901 22750,00 16. Адміністративні витрати списані на зменшення доходів 791 92 2500,00 17. витрати на збут списані на зменшення доходів 791 93 4300 00 18. Сплачено переробнику за виконані роботи по переробці сировини *** 631 311 7500,00 * Тут і далі уявимо, що послуги сторонніх організацій виявлялися неплатниками ПДВ.

** Сума акцизного збору умовна.

*** Див. Примітка до проведення 18 в попередній таблиці.

Таблиця 2.1

Облік у підприємства-переробника (наводиться тільки в частині розрахунків)

1. Отримано давальницьку сировину 022 15800,00 2. Роботи виконані. Акт про виконання підписано (рахунок пред'явлений), в тому числі: 361 703 7500,00 - вартість послуг з переробки 4800,00 - акцизний збір 1450,00 - ПДВ (4800 + 1450) х 20% = 1250 1250,00 3. Нараховано ПДВ в складі виручки 703 641 1250,00 4. Нараховано акцизний збір 703 641 1450,00 5. Отримано оплату від замовника 311 361 7500,00 6. Давальницька сировина списано з позабалансового рахунку 022 15800,00

Таблиця 2.2

1. Отримано давальницьку сировину 022 15800,00 2. Роботи виконані. Акт про виконання підписано (рахунок пред'явлений), в тому числі: 361 703 7500,00 - вартість послуг з переробки 4800,00 - акцизний збір 1450,00 - ПДВ (4800 х 20% = 960) 960,00 3. Нараховано ПДВ в складі виручки 703 641 1250,00 4. Нараховано акцизний збір 703 641 1450,00 5. Отримано оплату від замовника 311 361 7500,00 6. Давальницька сировина списано з позабалансового рахунку 022 15800,00

важліво

Платіж по акцизу не входить до бази оподаткування ПДВ при його нарахуванні за послуги з переробки давальницької нафти, але тільки за умови, що сума акцизного збору в розрахункових та інших супровідних документах виділена окремим рядком.

Витрати переробника на процесинг формуються виходячи із загальної суми експлуатаційних витрат по нафтопереробному підприємству в цілому (з розрахунку на 1 тонну давальницької нафти), незалежно від асортименту продукції, яку в підсумку отримує замовник.

Щоб дотримати принцип відповідності понесених витрат отриманим (нарахованим) доходам, слід підрахувати кількість реалізованих протягом місяця нафтопродуктів і списати на собівартість витрати на переробку аналогічної кількості.

Римма ГРАЧОВА, консультант з економічних питань

Шукаєте газ та нафту? Отримайте витрати!
Суть справи :: Бухгалтерський облік
ДПА України надала роз'яснення щодо податкового обліку витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ ...

Питання обліку запасів
№ 20 (18.5.2015) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
З початку 2015 року сума податку на прибуток визначається на підставі даних
бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим податківці отримали право перевіряти
правильність ведення бухобліку, правильність і повноту визначення доходів,
витрат і фінансовог ...

Продаж автомобіля фізособі
№ 20 (18.5.2015) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
Звичайна господарська операція: юрособа продає легковий автомобіль -
основний засіб - фізособі. Але в зв'язку з нею у бухгалтерів виникає
безліч питань, особливо в світлі постійно мінливого законодавства.
Відповіді на багато з таких в ...