Сьогодні ми поговоримо про внутрішні джерела фінансування, а також розглянемо ключові особливості цього поняття.
В економічній літературі існують різні трактування терміна «внутрішні джерела фінансування». Це пов'язано з тим, що далеко не у всіх випадках витрати і надходження підприємства, які фіксуються в звітах про фінансові результати, збігаються з реальними витратами на інвестиційну діяльність за аналізований період. Це пов'язано з тим, що не всі витрати, відображені в фінансовому звіті, пов'язані з реальними витратами за аналізований період.
Під терміном «внутрішні джерела фінансування» прийнято мати на увазі чистий прибуток, а також амортизаційні відрахування.
Також деякі фахівці відносять до внутрішніх джерел фінансування дохід, отриманий від інвестиційної діяльності підприємства. До цього типу доходів можна зарахувати дивіденди, виручку від реалізації необоротних активів, відсотки по депозитах і т.д.
Внутрішні джерела фінансування. Особливості
Використання внутрішніх джерел для самофінансування підприємства передбачає реінвестування отриманого за певний період прибутку для реінвестування. Слід пам'ятати, що рішення керівництвом підприємства про обсяги самофінансування істотно впливає на розмір дивідендів, які будуть виплачені власникам фірми.
Процес самофінансування може бути як прихованим, так і відкритим. Приховане самофінансування передбачає застосування прихованого доходу підприємства для досягнення тих чи інших цілей. Європейські фахівці вважають, що створення прихованих резервів для самофінансування є, по суті, приховуванням прибутку. У більшості випадків приховані резерви підприємства можна виявити лише в момент їх ліквідації. У цьому випадку, щоб не платити податки на виявлені резерви, підприємство застосовує їх для прихованого самофінансування.
Під терміном «приховані резерви» прийнято мати на увазі певну частину капіталу підприємства, що не відображена в поточному балансі. Таким чином, при навмисному створенні прихованих резервів істотно знижується обсяг капіталу підприємства.
У більшості випадків створення прихованих резервів здійснюється за допомогою одного з таких методів:
- Переоцінка зобов'язань. Підприємство формує подібні резерви завдяки різниці між ціною майнових об'єктів підприємства та їх реальною вартістю.
- Недооцінка активів. При використанні цього методу оцінка вартості сировини, що надійшла у виробництво першим, здійснюється в останній момент. Для виявлення загальної вартості залишків використовується собівартість сировини, яке надійшло у виробництво першим.
Також формування прихованих резервів підприємства може здійснюватися завдяки продажу основних засобів компанії або шляхом індексації відображеної в балансі вартості майна фірми. Індексація балансової вартості проводиться лише для тих об'єктів, які неможливо продати, не порушуючи виробничого циклу підприємства.
Дивідендна політика підприємства передбачає навмисне створення прихованих резервів, так як це дозволяє фірмі отримати відстрочку податкових платежів. При наявності прихованих резервів підприємству значно простіше отримати позику в кредитній установі. Це пов'язано з тим, що банки більш охоче приймають в якості застави активи, чия реальна вартість вища за ту, яка відображена в балансі.
Застосування нерозподіленого доходу
Більшість вітчизняних експертів в області економіки сходиться на думці, що нерозподілений прибуток підприємства слід застосовувати для збільшення розміру оборотних активів, а також для формування резервів ліквідності підприємства, якими можна скористатися при виникненні будь-яких фінансових труднощів.
Застосування нерозподіленого прибутку для самофінансування володіє власними перевагами і недоліками. Серед переваг подібного самофінансування слід відзначити той факт, що вкладені в підприємство кошти не доведеться повертатися, як у випадку з позиковим капіталом. Таким чином, застосування нерозподіленого доходу для самофінансування дозволяє істотно збільшити фінансову незалежність підприємства.
Основний недолік самофінансування за рахунок нерозподіленого доходу полягає в неможливості здійснювати строгий внутрішній контроль над вкладеними коштами, що негативно позначається на ефективності їх застосування. Практично будь-яке підприємство має внутрішніми джерелами фінансування, але рішення про їх застосування зазвичай застосовується лише в тому випадку, коли рентабельність самофінансування вище, ніж у банківських вкладів.
(2
оцінок, середнє: 5,00 з 5) 
Завантаження ...
<
