Основою для всіх показників є вимірювання терміну виникнення дебіторської заборгованості. Вимірювання пропонується проводити за методом FIFO. Суть методу полягає в тому, що сума боргу розподіляється по документам виникнення боргу починаючи зі звітної дати по спадаючій часу виникнення.
Наприклад, клієнт А відвантажив товару 1 січня на 100 руб., 5 січня на 200 руб. і 10 січня на 300 руб. Сьогодні 13 січня. Тоді звіт по ДЗ буде виглядати так:
Дебіторська заборгованість:
3 дні - 300
8 днів - 200
12 днів - 100
Коли від клієнта надходять гроші в оплату відвантаженої продукції, наприклад, 120 руб., Звіт буде таким:
Дебіторська заборгованість:
3 дні - 300
8 днів - 180
12 днів - 0
Термін виникнення боргу в цьому випадку складе 12 днів. Таким чином ми можемо для кожного клієнта отримати терміни виникнення боргу. При цьому ми отримуємо реальний термін боргу без урахування того, що розноситься по договорам, які в даному випадку нас не цікавлять. Облік договорів зручний для контролю дебіторки в великих угодах, а не для постійної роботи. У той же час не можна повністю відмовитися від договорів, тому при ведення обліку дебіторської заборгованості можуть виникати нераціональні рознесення боргів - з умов договорів або помилок. Зазвичай такі борги бажано закривати взаємозаліками. Метод FIFO дозволяє формувати звіт по дебіторки в розрізі договорів, що разом зі звітом в розрізі контрагентів дозволить виявити можливості для скорочення формальної дебіторської заборгованості шляхом взаємозаліків.
Введення в систему показника максимального терміну дебіторської заборгованості дозволяє вести по контрагентам облік простроченої дебіторської заборгованості.
Ще один показник, який легко отримати за допомогою даної методики - термін виникнення боргу для групи контрагентів. В даному випадку вихідними даними є не руху і борг конкретного контрагента, а всієї групи. Це дозволить бачити картину відразу по всій групі лише за одним показником без експертної оцінки контрагентів групи.
У той же час у використання для контролю дебіторської заборгованості кількості днів з виникнення заборгованості є один істотний недолік - не відображена структура боргу. Якщо у клієнта є борг в 1 руб в 30 днів і борг в 1000 руб. в 3 дня, то в цьому випадку величина показника буде 30 днів. Це неправильно відображає ситуацію з клієнтом. У первісному прикладі, загальна сума боргу - 600 руб., З них 16,67% - 12 днів, 33,33% - 8 днів, 50% - 3 дні. Тут ми бачимо повну картину про стан боргу. Але буде недоцільно для кожного боргу становитиме таку таблицю. Одним з виходів є складання інтервальних звітів, коли всі борги розбиваються на тимчасові інтервали за часом виникнення. На нашому прикладі вийде, що борг від 0 до 5 днів становить 300 рублів, від 6 до 10 - 200 рублів, а від 11 і більше - 100 рублів. Основною складністю при використанні даного звіту є визначення оптимального розподілу на інтервали. В ідеалі для кожної групи клієнтів в різні сезони потрібно своє поділу на інтервали.
Так само, використовуючи даний показник, можна розрахувати вартість фінансування дебіторської заборгованості по контрагенту (групі контрагентів) за такою формулою:
Вартість фінансування ДЗ = (Термін боргу, днів) х (Сума боргу, руб.) Х (Ставку рефінансування або індекс інфляції) / 365
Расчитаем цей показник для кожного випадку виникнення боргу і підсумувавши ми можемо отримати точний розмір альтернативних витрат. Тобто ту суму, яку ми могли б отримати вклавши ці гроші в банк під мінімальний відсоток. Якщо сума прибутку від клієнта менше цієї суми, то варто щось робити.
Але є інший спосіб врахувати структуру боргу в часі - розрахувати середньозважений термін боргу. Для цього множимо дні боргу на відсотки від загального боргу і отримуємо, що середньозважена тривалість дебіторки становить:
12 * 0,1667 + 8 * 0,3333 + 3 * 0,5 = 6,17 днів.
Формулу можна змінити - множиться сума боргу на кількість днів боргу і ділиться на суму загального боргу.
Показник виходить середньозважений, відповідно - досить умовний. Але він корисний при порівнянні дебіторів між собою і при розробці кредитної політики. Крім того, цей показник можна розділити на загальний оборот, щоб порівнювати не тільки зміни в структурі боргу в одній групі в часі, а й порівнювати різні групи між собою. Додатковим використанням даного показника може стати оцінка роботи менеджерів. Наприклад, у одного менеджера оборот 1 000 000 руб. і ДЗ 10 днів, а в іншого 10 000 руб. і ДЗ 3 дня. Виходить, що перший менеджер працює в цілому краще. Така оцінка звичайно не ідеально, але цілком може бути включена в систему оцінки роботи менеджерів.
Крім того, даний показник можна застосувати до простроченої заборгованості і отримати середньозважений термін прострочення боргу.
Ще один показник, який часто використовують для оцінки дебіторської заборгованості - це коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Receivables Turnover, RT) - фінансовий показник, що розраховується як відношення обороту компанії до середньорічної величини дебіторської заборгованості.
Формула розрахунку: 
де: Обсяг продажів - річний оборот компанії;
Сер. дебіторська заборгованість - середньорічне значення дебіторської заборгованості (зазвичай визначається як сума на початок і на кінець року, поділена навпіл, хоча можливо і більш детальне вивчення її змін протягом року)
Широко поширений ще один варіант даного показника, що виражає оборотність дебіторської заборгованості як середнє число днів, необхідну для збору боргів. Цей варіант показника називається Період збору дебіторської заборгованості (Collection Period, CP) і розраховується за наступною формулою: 
Зазначені формули найбільш часто зустрічаються в літературі, але використовувати їх в такому вигляді буде помилково. У більш уточненої формулою замість обсягу продажів використовується показник обсягу отриманих коштів за товари відпущені в кредит. У нашому випадку практично всі товари відпускаються в кредит, тому можна використовувати просто обсяг грошових коштів, що. Використання даного показника має свої обмеження. Так як цей показник статистичний, то при малому періоді спостереження показник може бути сильно спотворений. Мінімальним раціональним періодом розрахунку показника є місяць. І в цьому випадку його використання обмежене порівняльної функцією. Можна порівнювати окремі групи всередині місяця і порівнювати цей показник з таким же періодом минулих років. При розгляді середньорічного показника потрібно враховувати сильний вплив сезонності.
У статті використані матеріали з http://www.cfin.ru/forum/messages/2858/6059.shtml?1050315837 і http://www.cfin.ru/encycl/receivables_turnover.shtml
6059.shtml?
<
