Індикатори економічної безпеки держави

Рівень економічної безпеки відстежується за допомогою сукупності показників-індикаторів, які мають кількісне вираження.

Індикатори економічної безпеки - це реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері.

Фахівці виділяють певні групи показників економічної безпеки.

До першої групи відносять показники економічного зростання.

Це найважливіші показники економічної безпеки. Серед них - основні відтворювальні макроекономічні показники загального плану (валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний дохід в абсолютному і відносному значеннях), а також динаміка і структура вітчизняного виробництва і доходу, обсяги і темпи промислового виробництва, галузева структура господарства і динаміка окремих галузей обсяги та структура інвестицій і ін.

Друга група розкриває природно-ресурсний, виробничий, науково-технічний, інноваційно-технологічний та інші аспекти економічного потенціалу країни.

Показники третьої групи характеризують різні параметри господарського механізму, перш за все його динамічність, адаптивність, залежність від зовнішнього впливу. Сюди відносять показники рівня інфляції, дефіциту платіжного балансу, стабільності національної валюти (рівень доларизації, монетизації і т.д.), внутрішнього і зовнішнього боргів.

Четверта група показників відображає якість життя в країні. Головний серед них - ВВП, розрахований на душу населення. Саме він відображає загальний рівень економічного розвитку взагалі і через нього - якість, рівень і тривалість життя населення, здоров'я нації, забезпеченість продуктами харчування, рівень освіти і т. У цю групу входять також показники доходів населення, рівня зайнятості та безробіття, стану навколишнього середовища, рівня криміногенності і злочинності.

Ранжирування показників економічної безпеки держави може бути представлено і в іншому плані. За масштабами відображення процесів і явищ показники-індикатори економічної безпеки можна розділити на загальноекономічні (всі основні показники динаміки та структури валового продукту і національного доходу); специфічні (характеризує конкретну економічну кон'юнктуру - показники інфляції, доходів населення, ринку праці і т.д.) і часткові, використовуваних для характеристики стану економічної безпеки на рівні певної сфери економіки або виду діяльності (наприклад, агропромисловий комплекс, оборонно-промисловий комплекс, сфера послуг тощо).

Одним з найважливіших загальноекономічних показників економічної безпеки є економічне зростання, що пов'язано головним чином з динамікою ВВП на душу населення.

Як економічна категорія економічне зростання в поєднанні з факторами, його визначають, виступає узагальнюючим вираженням ефективності розвитку виробництва. Показники економічного зростання свідчать про можливість підвищення матеріального добробуту, всебічного розвитку всіх членів суспільства, активної соціальної політики, економічної стабільності.

Значимість цієї категорії викликає необхідність визначення критеріїв економічного зростання. Виділяють чотири наступні критерії:

■ здатність механізму державного регулювання усувати негативні соціальні наслідки, які є результатом спаду виробництва. Це стосується перш за все антикризових і антициклических заходів економічної політики держави;

■ відсутність дефіциту на споживчому ринку, ринках фінансових ресурсів, інвестицій, предметів праці. Головна проблема полягає в досягненні рівноваги на товарних ринках. Так, насиченість ринку споживчих товарів має супроводжуватися зростанням ефективності та використанням інтенсивних чинників розвитку, формуванням конкурентно-ринкового середовища;

■ рівень попиту на інновації та товари інвестиційної сфери як результат впровадження нових прогресивних технологій і ресурсозберігаючих видів техніки. Це є фактором структурної перебудови цієї сфери, підвищення ефективності її функціонування. Слід звернути увагу на суперечливість цього процесу. Виробництва, продукція яких не задовольняє суспільних потреб, будуть ліквідовані, що зумовить обмеження попиту на малоефективні види продукції машинобудування. У цих умовах виникає потреба в заходах державного регулювання таких проблем, як допомога в технічному переоснащенні, реконструкції, перепрофілювання виробничих потужностей;

■ напрями інноваційної активності не тільки на ресурсозбереження, структурну перебудову і ефективну інвестиційну діяльність, а й на соціальну ієрархію виробництва.

У сукупності критеріїв і показників (індикаторів) змісту і розвитку економічної безпеки провідне місце займають граничні (порогові) позначки стану показників економічного розвитку, за межами яких настає загроза руйнування економічної системи, а також показники підвищеної небезпеки.

В економічній сфері до показників підвищеної небезпеки відносяться перш за все:

1) втрату здатності економічної системи держави вийти з економічної кризи внаслідок критичного впливу таких факторів, як інтенсивне зростання економічної злочинності, паралізує економічну систему держави і цивілізоване підприємництво;

2) критичне звуження ресурсного простору і втрату можливостей адаптації економічної системи до скорочення сировинних і енергетичних ресурсів;

3) якісну деградацію і структурну кризу індустріальних галузей внаслідок критичного падіння промислового, технологічного, науково-технічного, експортного, платіжного потенціалів держави;

4) інтенсивне зростання інфляційних процесів;

5) критичний стан інфраструктури держави;

6) розвал фінансової системи держави та ін.

Наближення до цих показників свідчить про наростання загроз соціально-економічної стабільності суспільства, а перевищення граничних значень - про вступ суспільства в зону нестабільності і соціальних конфліктів, тобто про реальний підриві економічної безпеки.

З метою оптимізації якісного і кількісного оцінювання сфери економічної безпеки потрібно створити систему процедур збору, аналізу, оцінки і обробки відповідної інформації, без якої все оцінки економічної безпеки будуть відірвані від практики, а отже, науково і практично марними.

Одним з можливих підходів до оцінки стану безпеки може служити така схема параметрів економічної безпеки держави:

■ базова інформація (економічна, соціальна, юридична, політична, технічна, статистична) відомості, отримані засобами економічної розвідки і контррозвідки; непряма інформація;

■ аналітична інформація - результат ситуаційних аналізів, експертних опитувань, що стосуються оцінки окремих факторів і їх груп;

■ розрахункові показники, що оцінюють поточні та граничні параметри загроз;

■ комплексні параметри, що характеризують рівень економічної безпеки. До них можна віднести рівні "уразливості", "чутливості" або "надійності" економіки України в цілому.

Без сумніву, розробка системи оптимального "моніторингу" рівня економічної безпеки вимагає мобілізації значних наукових і організаційних сил і відповідного фінансування. Однак досвід розвинених країн свідчить про те, що в більшості випадків витрати на ці цілі багаторазово скуповуються в результаті обліку в державній політиці факторів загроз та вжиття відповідних заходів щодо запобігання, локалізації та зменшення можливого збитку національним інтересам.

Ефективність такого підходу можлива тільки за умови створення механізму відстеження показників найважливіших загроз і рівня економічної безпеки в цілому. Разом з тим обов'язково слід включити в нього блок проблем, пов'язаних з попереджувальними сигналами владним структурам про потенційні загрози. Це можливо тільки за допомогою спеціального аналізу ситуації і розробки прогнозованих сценаріїв розвитку положення.

До основної особливості такого роду сценаріїв можна віднести їх гіпотетичний характер мінімум з трьох варіантів розвитку: еволюційного, кризового (конфліктного), середнього або найбільш ймовірного. Крім того, прогноз повинен передбачати ситуацію в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі.

Індикаторами економічної безпеки найважливіші показники, які визначені за допомогою критеріїв економічної безпеки. Основним критерієм при виборі переліку індикаторів служив рівень вразливості окремих сфер економіки, а також найбільший ступінь впливу окремих дестабілізуючих факторів на реалізацію національних економічних інтересів. Отже, індикатори обиралися, виходячи з необхідності комплексної оцінки інвестиційної, інноваційної, фінансової, енергетичної, зовнішньоторговельної безпеки, соціальної, демографічної безпеки тощо. Відхилення індикаторів граничних (порогових) значень призводить до порушення нормального перебігу відтворювальних процесів, виникнення або посилення негативних тенденцій суспільного розвитку.

Стан економічної безпеки визначається шляхом аналізу системи індикаторів, які дозволяють комплексно і адекватно сприймати характер соціально-економічних процесів через їх відповідність національним інтересам і вимогам національної безпеки.

Моніторинг індикаторів економічної безпеки має виключно важливе значення для перехідної економіки України в умовах економічної кризи, соціально-політичної нестабільності і напруженості в суспільстві, масштабної криміналізації економіки і суспільства, підвищеної динамічності показників, що характеризують ці процеси.

Все це вимагає здійснення на державному рівні ряду заходів, перш за все:

■ створення постійного робочого органу, на який повинні бути покладені функції проведення комплексного аналізу даних моніторингу, прогнозування появи та розвитку загрозливих явищ в економічній сфері, підготовки інформації для високих посадових осіб держави про стан економічної безпеки, а також рекомендацій для тих органів виконавчої влади, відповідають за розробку і реалізацію економічної політики і повинні враховувати при цьому дія небезпечних для країни чинників;

■ створення постійної інформаційно-аналітичної бази моніторингу індикаторів економічної безпеки;

■ нормативного визначення основних джерел формування первинної інформації з питань економічної безпеки, порядку її подання в зазначений робочого органу та інших органів виконавчої влади, які відповідають за розробку і реалізацію економічної політики;

■ органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції та з урахуванням реальної ситуації в економіці, повинні відповідати як за розробку та впровадження конкретних заходів щодо усунення або послаблення дії факторів, що створюють загрозу економічній безпеці України, так і за періодичне визначення та обґрунтування порогових значень показників економічної безпеки, вихід за межі яких призводить до руйнівних тенденцій у сфері економіки.

Індикатори економічної безпеки характеризуються трьома кількісними станами (рис. 1.6) [1] .

Мал. 1.6. Кількісні характеристики індикаторів економічної безпеки

Недотримання індикаторів на рівні порогового значення виключає:

■ функціонування економіки держави в режимі розширеного відтворення;

■ забезпечення прийнятного рівня життя населення та його відтворення;

■ раціональну структуру зовнішньої торгівлі, стійкість фінансової системи, забезпечення наукового потенціалу і проведення інвестиційної політики;

■ розвиток ринкової економіки в звичайних і екстремальних умовах;

■ створення умов, виключали 6 тінізації і криміналізації вітчизняної економіки.

Порівняння фактичного значення показників з пороговими відображає стан економічної безпеки України. Граничні значення переглядаються в залежності від стану економіки і тих завдань, які стоять на певному етапі її розвитку.

При визначенні порогових значень для оцінки рівня окремих складових економічної безпеки застосовуються такі підходи:

■ аналоговий (полягає у виборі відповідних показників в країнах-аналогах)

■ законодавчий (полягає у встановленні граничних значень на законодавчому рівні)

■ досвід інших країн;

■ експертні оцінки;

■ порівняльний (визначається авторами в порівнянні з рівнем показників окремих регіонів світу);

■ розрахунки фахівців міжнародних організацій.

Оцінка індикаторів базується переважно на розрахунках за офіційними статистичними даними, а для оцінки окремих негативних явищ (тіньова економіка, відтік капіталів за кордон), що впливають на економічну безпеку і не мають загальновизнаних і затверджених директивними органами методик вимірювання - на експертних оцінках.

Дані, необхідні для розрахунку поточного стану економічної безпеки України, надаються офіційними органами з певною періодичністю (щокварталу), тому моніторинг стану економічної безпеки може здійснюватися в щоквартальному режимі.

Можливо порівняння показників економічної безпеки в динаміці за ряд років, а також порівняння їх з аналогічними показниками інших країн.

Методика визначення рівня економічної безпеки не зводиться тільки до визначення індикаторів безпеки, а базується на конструюванні інтегральної оцінки економічної безпеки (рис. 2.7) [2] .

Мал. 1.7. Етапи визначення рівня економічної безпеки

Показники (індикатори), за якими визначено порогові значення, виступають системою показників економічної безпеки.

Важливо підкреслити, що вища міра безпеки досягається за умови, коли весь комплекс показників перебуває в межах допустимих граничних значень, а порогові значення одного показника досягаються не за рахунок інших.

Згідно використовуваної методики в Україні діапазон можливих значень кожного показника розбивається на такі інтервали:

■ економічно досяжні мінімальне і максимальне значення індикатора, або нижня і верхня кордону;

■ порогові нижнє і верхнє значення індикатора, тобто об'єкт яких бажано не перетинати;

■ мінімальне і максимальне оптимальні значення індикатора, тобто інтервал оптимальних значень.

При цьому оптимальні значення містяться в інтервалі порогових значень. Мінімальна і максимальна значення індикатора, мінімальне і максимальне оптимальне значення індикаторів і порогові значення визначаються експертним шляхом.

Виявлення загроз економічній безпеці та прогнозування їх наслідків відбувається на основі моніторингу (систематичного зіставлення реального стану економіки з бажаним) показників економіки України. Безпосередній відбір показників (індикаторів) для моніторингу вимагає спеціального опрацювання. Для точного визначення "діагнозу" стану економіки, виявлення і усунення небезпечних тенденцій необхідна комплексна оцінка порогових значень всіх показників (індикаторів), що, в свою чергу, вимагає додаткового поглибленого дослідження на основі класичної та некласичної залежності економічних параметрів з урахуванням зміни базису суспільства та особливої специфіки України.

Завдання нормалізації показників - це перехід до такого масштабу вимірювань, коли "найкращому" значенню показника відповідає значення 1, а "кінець" - значення 0,3. З точки зору математики це завдання нормування змінних, а з точки зору статистики - перехід від абсолютних до нормалізованих значень індикаторів, змінюються від 0 до 1 і вже своєю величиною характеризує ступінь наближення до оптимального значення, що можна інтерпретувати у відсотках: 0 відповідає 0%, 1 - 100%.

Узагальнений інтегральний індикатор економічної безпеки України та в цілому розраховується за формулою (1.1) [3] :

(1.1)

де - вагові коефіцієнти сфер економіки.

Узагальнений інтегральний індикатор по кожною сферою розраховуємо за формулою (1.2):

(1.2)

Ваговий коефіцієнт j-ϊ сфери визначається експертним шляхом серед N-го числа експертів як відношення суми балів, дали всі експерти даній сфері, до загальної суми балів (1.3) [4] :

(1.3)

де - оцінка j-й сфери, якові давши п -й експерт; N - Кількість експертів; М - кількість сфер економіки.

Нижче наведені значення вагових коефіцієнтів , Які відповідають сучасним тенденціям (табл. 1.3) [5] .

Таблиця 1.3

Значення вагових коефіцієнтів визначення інтегрального показника економічної безпеки за сферами економіки

Сфера економіки

Значення вагового коефіцієнта

макроекономічна

0,1005

виробнича

0,0769

фінансова

0,1127

інвестиційна

0,0939

Зовнішньоекономічна

0,0901

Науково-технологічна

0,1183

Соціальна

0,0808

демографічна

0,0836

енергетична

0,1324

Продовольча

0,1108

Далі - вагові коефіцієнти для розрахунку індексу фінансової безпеки (табл. 1.4) [4] .

Таблиця 1.4

Значення вагових коефіцієнтів визначення інтегрального показника економічної безпеки за складовими фінансової сфери

фінансова сфера

Значення вагового коефіцієнта

бюджетна

0,2023

Грошово-кредитна

0,1953

валютна

0.1558

боргова

0,1256

Страхова

0,0628

фондова

0,0953

банківська

0,1629

У міжнародній практиці з метою визначення рівня національної безпеки розраховується індекс "комплексної національної сили", який має три агреговані складові. Центральне місце серед показників "комплексної національної сили" займає показник "здатність робити внесок у міжнародне співтовариство". Він характеризує адміністративно-економічний, науково-технологічний та політико-дипломатичний потенціал ініціювання розробки, впровадження та забезпечення міжнародних соціально-економічних проектів розвитку, підтримки економічного зростання.

Другий агрегований показник "комплексної національної сили" - "здатність до виживання" в кризових і екстремальних міжнародних умовах. Третя складова інтегрованого показника національної безпеки - здатність (потенціал) держави застосовувати силовий тиск на інші держави - потенційні носії національної загрози (військова сила, стратегічні матеріали, технологія, дипломатичні засоби).

Сьогодні на передній план серед факторів силового тиску вийшла технологія (в тому числі економічна, фінансова). Показник індексу "комплексної національної сили" розраховується як середньозважена трьох названих приватних агрегованих показників.

У темі були представлені сучасні погляди вчених на проблему визначення економічної безпеки як категорії економічної науки, які формують чотири підходи до розуміння її сутності: підхід, заснований на захист економічної системи та економічних інтересів; підхід, в основі якого лежить стабільний економічний розвиток; підхід, основним акцентом якого є забезпечення довгострокового виробництва економічних ресурсів; підхід, основою якого є самовідтворення економіки і освоєння інноваційної моделі зростання.

Сутність економічної безпеки полягає в забезпеченні економічного розвитку України з метою задоволення соціальних і економічних потреб громадян при оптимальних затратах праці і природоохоронному використанні сировинних ресурсів і навколишнього середовища.

Для національної економіки України сформований певний компонентний склад економічної безпеки: макроекономічна, соціальна, продовольча, фінансова, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, зовнішньоекономічна.

Серед першочергових проблем забезпечення економічної безпеки є відстеження і оцінка рівня загроз пріоритетним національним інтересам держави. Джерела загроз реалізуються на різних рівнях об'єктів економічної безпеки: макрорівень, мезорівень, мікрорівень, рівень особистості.

Стан економічної безпеки кожного підприємства характеризується за допомогою критеріїв і показників.

Для оцінки рівня економічної безпеки держави використовують різні методи: моніторинг основних макроекономічних показників і порівняння їх з середньосвітових; оцінка темпів економічного зростання за допомогою динаміки основних макроекономічних показників; методи експертної оцінки, які служать для опису кількісних і якісних характеристик досліджуваних процесів; метод аналізу і обробки сценаріїв методи оптимізації; теоретико-ігрові методи; методи корисності; методи розпізнавання образів; методи теорії систем; методи багатовимірного статистичного аналізу. Рівень економічної безпеки відстежується за допомогою сукупності показників-індикаторів, які мають кількісне вираження.